Прошу, у серці запаліть

Скорботи полум'я священне

та крізь століття пронесіть

Сльозу безвинно убієнних!

Наталка Тривайло

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. В ньому глибока рана в душі українського народу. В цьому слові одна з трагічних її сторінок, яка примушує стискатися наші серця. Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає. Скільки болю, жаху і брехні зазнав наш народ. Ця страхітлива за своїми намірами й масштабами акція більшовизму – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління.

На вшанування пам’яті загиблих в ті страшні часи працівники бібліотеки провели годину скорботи «Схилилось зажурене жито, тамуючи біль в колосках» для молодих користувачів нашої бібліотеки, адже їм вести націю в майбутнє. Як каже народна мудрість: «Хто не знає свого минулого – той не має майбутнього».

Ведучі заходу: Заяць Максим, Бензар Ольга, Заяць Галина, читці Проданик Владислав і і Бурштинська Діана ознайомили з трагічними подіями того часу.

Присутні запалили свічки в пам'ять жертв голодомору.

На виставці «Голодомор 1932 – 1933 – чорна сповідь моєї Вітчизни» були представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій, художньо-документальні книги відомих українських письменників.