Нещодавно Товстенська бібліотека поповнила свій фонд унікальною книгою, придбаною за власні кошти працівників бібліотеки:

Зелінський, А. Соняхи. Духовність на час війни. /А. Зелінський. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015 – 128с.:іл.

Ця книжка, написана військовим капеланом, який постійно здійснює своє служіння в зоні АТО, стоїть пліч-о-пліч із тими, про кого пише, підтримує їх і проводжає в останню путь. Вона – про друзів і для друзів, а тому написана з любов’ю та щирою вдячністю. Тут зібрані тексти про глибоке і про глибоко людське, про духовний вимір людського досвіду війни та про справжню любов, здатну перемінити людину на сонце, а наш спільний біль – на радість спільної надії. Адже хлопці, про яких ідеться, – молоді офіцери Збройних Сил України, – втілення відданої та жертовної служби своєму народу, щирої, щедрої та до кінця вірної любові. Відтак книжка водночас є даниною світлій пам’яті тим, хто в час, коли Україну огорнула непроглядна темрява, соняхами запалали на полях української журби.

«Ця збірка є також скромною даниною пам’яті – надзвичайно щирою і дуже відвертою – усім, хто пройшов крізь моє життя і назавжди залишився сторожем вічності на якомусь із полів українського Сходу, - каже Андрій Зелінський. - Писалося упродовж року воєнного протистояння у різних неспокійних і гарячих точках сьогоднішнього фронту. Інколи думки народжувались «там», а викристалізовувались у слово уже «тут». Тексти справжні, як і образи та почуття, в них описані. Ця книга про друзів і для друзів, а тому написана з любов’ю та глибокою й щирою вдячністю. Саме їхні світлі погляди заглядають з її сторінок до сумління та серця українського читача. З цими хлопцями, молодими офіцерами Збройних Сил України, я познайомився і заприятелював майже десятиліття тому, протягом їхніх курсантських років у Академії сухопутних військ у Львові. З деякими із них підтримував спілкування упродовж усього цього часу, а згодом перетинався на стежках сьогоднішньої війни. Для мене особисто вони – втілення відданої та жертовної служби своєму народу, щирої, щедрої та до кінця вірної любові. Коли Україну підступно підштовхнули в жорстокий безлад кровопролиття, і рідну землю огорнула непроглядна темрява, вони запалали соняхами на полях української журби. Ці тексти про глибоке і про глибоко людське. Вони – про духовний вимір людського досвіду війни та про справжню любов, здатну перемінити людину на сонце, а наш спільний біль – на радість спільної надії».