Вівторок, 19.03.2024, 06:24
Вітаю Вас Гість | RSS

Товстенська бібліотека

Меню сайту
Форма входу

2006 рік

Її доля Україною зболена

 

Мільйони українців віддали життя за Україну. Серед  них і Олена Теліга - вели­ка патріотка. Жінка, яку Бог наділив красою і талантом, ніжністю і силою.

Коричневі вороги обірвали її життя, а радянські ідеологи намагалися замовчати її ім'я. Не вдалось. Олена Теліга вдру­ге повернулась на свою Бать­ківщину з відновленням неза­лежності.

У суспільну свідомість по­вернулось ім'я визначної діяч­ки українського національного руху, блискучої поетеси, пристрасної публіцистки, для якої слова "життя" і "боротьба" бу­ли синонімами, а мученицька  смерть - доказом нерозривності Слова і Чину. І Шлях Олени Теліги насправд і  був помічений сонцем і вітрами. Сонце несе світло, тепло,  радість і добро, вітри дарують і зміни, і надії. Мабуть, надія і мрія  жили в душі поетеси до останнього подиху.

Громада селища зібралася в  читальному залі Товстенської бібліотеки, щоб вшанувати світлу пам'ять громадської діячки, члена ОУН, 100-річчю від дня народження якої була присвячена літературна година:  "Разом з народом у житті та творчості".

 У виступах директора зага­льноосвітньої школи Д. П. Онищука, вчительки - пенсіонерки, і поетеси М. С. Нери, члена братства ОУН-УПА, колишнього політв'язня С. К. Нечипорука, йшла  мова про те, що талановита поетеса Олена Теліга своє недовге, сповнене боротьби життя за відродження українського духу, поклала на вівтар  слави і служіння Україні. Джерельна чистота, вроджений і духовний аристократизм, по-справжньому великий талант були дороговказом, який не дав їй схибити раз і назавжди з обраного шляху. І коли прий­шла остання хвилина, вона без вагання ступила за край безодні в ім'я того, щоб навічно залишилася українська нація.

Сьогодні нам варто замис­литись над її вічним болем про єдність українського націона­льного руху. "Не треба слів! Най буде тільки діло! Його роби спокійний і суворий", - писала поетеса у вірші ''Сучасникам". Це нам як наказ в час розбу­дови незалежної України, бо її може врятувати новий тип ук­раїнця, як писала Теліга - що вміє жити і вмирати для своєї нації. Присутні ознайомилися із матеріалами про життєвий і творчий шлях ювілярки, пред­ставленими на книжковій ви­ставці "Поетка вогняних меж".

У виконанні Неоніли Гайдюк звучали прекрасні поезії О. Телі­ги: "Сучасникам", "Безсмер­тне", Лист", "Засудженим", "Життя", "Напередодні" та ін.

Хай же сьогоднішнє пошану­вання ще більше наблизить нас до Олени Теліги - пристра­сного патріота - борця за наці­ональну державність.

Марія ПАШКЕВИЧ,

завідуючаТовстенською

бібліотекою – філією

 

„Колос” 5 серпня 2006р.


Крути – символ національної честі

 

Громада селища Товстого зібралася і в читальному залі бібліотеки, щоб  вшанувати пам'ять героїв студентсь­кого куреня Січових Стрільців, які да­лекого 1918 р. на станції Крути боро­нили Київ від навали російських  більшовиків. 88-й річниці їх геройської честі і була присвячена історична година: «Крути - болюча рана України». У вступному слові завідуюча Товстенською бібліотекою-філією зауважила, що бій під Крутами увійшов в нашу історію, як символ офірності, мучеництва і героїзму. 29 січня - День скорботи України. Березневе укра­їнське сонце пестило вкриті червоною китайкою до­мовини - то українська столиця ховала перших своїх безстрашних Героїв, тих, які гордо, за лицарським козацьким звичаєм, душу й тіло поклали за неза­лежність, за самостійність, за волю України. І струменіли щирі сльози на сиву бороду першого Голови Української держави М.Ґрушевського, коли він тремтячим голосом говорив: «Стримайте ваші сльози, ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні. Славна смерть за Україну». Зворуш­ливе прощальне слово виголосила письменниця Л.Старицька - Черняхівська. У своїх виступах селищ­ний голова Л. В. Дранц, С. К. Нечипорук, М. Г. Скочинська, С. В. Задорожний, П. Д. Тракало, Б. І. Гуртик, В. П. Савчук говорили про те, що славні сини України полягли за краще майбутнє своєї Вітчизни, а отже і за нас. Адже всі ми є невід'ємною часточкою вели­кого багатостраждального і героїчного українського народу. Власні поезії, присвячені героям Крутів, читала М. С. Нера. Всі її вірші пронизані болем, тривогою і хвилюванням за долю нашої неньки-України, за її народ.

Присутні ознайомилися із книгами, представ­леними на книжковій виставці: «Слава про них не вмре, не поляже».

Марія ПАШКЕВИЧ

завідуюча Товстенською

бібліотекою-філією

 

„Колос” 4 лютого 2006р.


Послідовниця Прометея

 

Кожним словом, кожним променем думки живе в душі і нашого народу людина, ім'я якій - Леся Українка. 135-й річниці від  дня народження славної дочки нашого народу була присвячена  літературна година "Україно, плачу слізьми за тобою!", яку Товстенська  бібліотека-філія організувала і провела спільно з громадою селища, музичною школою, активними читачами бібліотеки.

Обравши зброєю слово, поетеса  стала титаном духу, істинною дочкою Прометея, що залишалася і до останніх днів свого життя незламною і нескореною у виборюванні кращої долі для людей і рідної батьківщини. Велике добре щире серце мала Леся Українка. Вона  любила Україну, жила Україною, і боролась за Україну. Вірність рідній  Вітчизні, любов до неї виявилася і в доборі для себе літературного імені - Українка, яким уперше підписала вірш "Конвалія", який був опублікований у листопаді 1884 року в галицькому журналі "Зоря".

 Про життєвий і творчий шлях всесвітньо відомої поетеси розповіла присутнім завідуюча бібліотекою М. ҐІ. Пашкевич.  Цікавими були розповіді вчительки рідної літератури Г. М. Грищук, активного читача бібліотеки С. К. Нечипорука. Звучали прекрасні Лесині поезії у виконанні Ольги Бензар, Неоніли Гайдюк. Славній дочці свого народу були присвячені виступи викладачів і учнів музичної школи О. М. Буця, Л. І. Буць, О. І. Бобика, І. Шегди, М. Пастернака, В. Шельвійко, В. Шельвійко.

Присутні ознайомилися із книгами, представленими на книжковій виставці "Хотіла б я піснею стати".

Марія Пашкевич,

 завідуюча Товстенською

бібліотекою – філією

 

„Колос” 11 березня 2006р.


У пошуках джерел роду і народу

 

Товсте... Невеличке місте­чко на північній межі нашого району, що привільно розкину­лось на перехрестях важли­вих транспортних магістра­лей. Ошатні будинки в пишних садах і барвистих квітниках, сучасні магазини і бари, відо­мий на всю округу колоритний, гамірний ринок, річка - потічок Дупла, за висловом місцевого поета, "маленька річечка ве­ликого народу" -так виглядає наше селище тепер. А яким во­но було в минулому? Доступні нам історичні хро­ніки твердять, що Товстому трохи більше, як 590 років. А за переказами воно значно да­вніше, адже ще в XIII ст. воє­вода В'ячеслав Товстий за до­бру службу отримав від князя Романа Галицького великий об­шир землі південніше Теребовлі і заклав тут місто, назване на його честь. Але тут, де за­раз стоїть Товсте, і у прадавні часи існувало поселення на­ших предків, які в безперер­вній боротьбі з численними во­рогами відстоювали своє пра­во жити в цій зручній, благода­тній місцині.

Товсте... Не на кожній мапі його віднайдеш, а важить воно для багатьох людей більше, аніж будь-який, навіть дуже славний мегаполіс. Як, примі­ром, для Дугласа Хайка. Пра­цюючи довгі роки адміністра­тором ООН, Д. Хайк мав мож­ливість проживати в Німеччи­ні, Швейцарії, Таїланді, працю­вати в Африці... Таких, як він, називають громадянами сві­ту. Але серце його належить Україні, хоч і народився, виріс та здобув фах біолога в Кана­ді. Щороку він відвідує край, в якому впродовж століть нур­тують його родові джерела. Звідси понад сто років тому в пошуках кращої долі виїхав за океан його прадід Петро Хайко.

Д. Хайк (так на англійський манер звучить дане йому в спадок українське прізвище) з юних літ зацікавився історією свого родоводу. Кожного разу, приїжджаючи в Україну, він пи­льно досліджував архіви, цер­ковні книги, подовгу розмов­ляв із старожилами, які так ба­гато бачили і чули на своєму віку. Врешті - решт йому вдало­ся скласти розлогу генеалогіч­ну схему працьовитого й чес­ного роду Хайків.

Але на цьому цей невгамо­вний чоловік не заспокоївся. Тепер він вже захотів осягнути ширші горизонти: його заціка­вила історія Товстого. Чимало Дуглас Хайк довідався із експо­зицій місцевого музею, зокре­ма, з книги його директора Я. Павлика "Історія Товстого". Виникла ідея створити власну інтерпретацію багатостолітнього розвою селища. У висліді наполегливої праці була напи­сана і надрукована англійською мовою доволі об'ємна, ілюс­тративна книга "Товсте". Для її популяризації Д. Хайк відкрив сайт в Інтернеті, і тепер мільйо­ни й мільйони людей з усіх ку­точків земної кулі знатимуть про наше селище.

Недавно Дуглас презенту­вав свою працю перед учите­лями та учнями Товстенської школи. Він почув багато теп­лих щирих слів від директора школи О. Р. Матевощук, краєз­навця Я. О. Павлика, вчителя англійської мови Н. В. Курилюк та інших, а учні вітали його бурхливими оплесками. Про що пише Д. Хайк? Якщо узага­льнити, то можна сказати, що він переповідає історію Тов­стого на фоні історичного роз­витку України. Дуглас органіч­но поєднує літопис селища з розповідями про Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин, Карпати тощо. Таким чином, Д. Хайк за якихось 5 - 6 років виріс з дослідника свого роду до історика, якого ціка­вить вся наша Батьківщина.

А щодо Товстого, то, здає­ться, що він не пропустив жод­них значущих подій, які тут від­бувалися з незапам'ятних часів аж до сьогодні. Він з гордіс­тю пише, що в Товстому нап­рикінці XVI ст. проживав батько Богдана Хмельницького. Тіши­ться тим, що волелюбні товстенці в другій половині XVI ст. вбили турецького пашу. На­гадує, що тут на початку XX ст. гастролював славетний театр М. Садовського. Та й про чужинців, які на деякий час пов'язували свою долю із краєм його предків, не забуває. Зо­крема, він інформує, що в Тов­стому колись проживав засновник хасидизму Баал-Шем-Тов (Бешт) і що в роки Першої світової війни тут квартиру­вав рідний брат російського їмператора Миколи II великий князь Михайло.

Д. Хайк ретельно аналізує соціальний і релігійний стан на­ших земляків. Коли захочете довідатися, скільки колись у Товстому працювало, скажі­мо, лікарів, юристів, ковалів, кушнарів, гендлярів або скіль­ки людей тут сповідувало греко - чи римо-католицьку віру. Д. Хайк на сторінках своєї кни­ги, як, зрештою, і на сайті в Ін­тернеті дасть вам вичерпну відповідь. Його сайт WWW.tovste.info

До речі, йому вдалося вста­новити такий, на перший по­гляд, незначний факт, що за по­льського панування у Товсто­му функціонувало аж чотири готелі. Зараз тут один такого типу заклад, де і зупинився Д. Хайк цієї осені, коли знову приїхав до нас. Однак це його постій тимчасовий, бо він ку­пив обійстя з хатою, що нале­жали колись родині Хайків. Що­дня щось майструє там, ремо­нтує, а руки в нього воістину золоті. Все йде до того, що не­забаром Товсте поповниться ще одним мешканцем.           Д. Хайк хоче бачити історію рідного краю власними очима.

Данило ОНИЩУК,

заступник директора

Товстенської школи

 

„Колос” 4 листопада 2006р.

                                                               

 

 

Пошук

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz