"... Буде Майдан стояти 10 років, чи завтра його розберуть на сувеніри - не так і важливо, тому що речі, за які він боровся - в кожному з нас. Майдан - це не плакати, барикади, покришки і коктейлі, Майдан - це ми, ті люди, які носять його ідеї і готові за них боротись, відстоювати їх навіть ціною власного життя".
                                   Андрій Юркевич
 

     Герої не вмирають! Цими словами Україна проводжає в останню путь своїх найкращих синів  та дочок. Тих, для кого "справедивість", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ.

     Одним із них був Андрій Юркевич – тернополянин,  учасник Революції гідності, активним учасником подій на Інститутській, він був  свідком розстрілу мітингувальників 18-20 лютого. Ці події назавжди змінили його життя, яке він присвятить служінню Україні. Після подій Майдану Андрій Михайлович  став бійцем добровольчого батальйону «Айдар», де виконував обов'язки командира другого взводу другої роти і був відомим серед побратимів під  позивним «Грізлі».  Нажаль недовгою була життєва дорога патріота. Він загинув 5 вересня 2014 року неподалік села Велика Гора, що на Луганщині.

     Залишився Андрій Юркевич в нашій пам’яті не тільки патріотом рідної землі, але й письменником, автором книги «Моя Революція». Ця невелика за обсягом книга допомагає поринути в події на Майдані, побачити їх очима очевидців, відчути ті ж емоції, що підняли наш народ на боротьбу.

      Презентації книжки Андрія Юркевича «Моя Революція» була присвячена нещодавня зустріч у читальному залі Товстенської бібліотеки – філії.

     Ведучі заходу - завідувач Товстенської бібліотеки – філії Бензар О. П. , бібліотекар абонементу для дорослих Заяць Г. П. та учні Товстенської ЗОШ І-ІІІ ступеня: Тустановський Володимир, Тракало Максим, Петенко Ілона розповіли про життєвий шлях автора книги і про бої на Інститутській, про розстріл мирних мітингувальників та про  події, що назавжди змінили нашу країну.

      Уривки з цієї книги,  пісня «Там, біля тополі», вірші: «Мамо, не плач прошу…», «Болить мені», «До 3 річниці революції Гідності», «Війна», «Лист солдату», Душа болить» спонукали присутніх замислитись про події 18-20 лютого 2014 року в Києві.

     Великим болем був пронизаний вірш «Андрійку, мій синочку дорогенький»,  написаний Юркевич Вірою Єфремівною, став присвятою матері для сина.

     Зацікавив присутніх і створенений працівниками бібліотеки фотоальбом «Герої Заліщанщини».

     Сьогодні ми схиляємо голови перед Небесною Сотнею, воїнами, що загинули в АТО,  які пішли у Вічність. Вони відали життя  за правду, свободу, незалежність своєї держави. Вмираючи,  не здавалися. Вони мали  майбутнє, але віддали своє життя заради нас, заради України.

     Завершився захід хвилиною мовчання.

     Викладач Постернак Оксана Миронівна від імені учнів Заліщицького ВПУ подякувала за змогу ознайомитися з книгою А. Юркевича «Моя Революція»,  згадати події Євромайдану.