Нові джерела історії

 

Товсте - дуже давнє поселення. Про це свідчать виявлені різні крем'яні та кам'яні знаряддя праці, посуд, уламки його із часів трипільської культури. Тут знайдено також старожит­ності сарматської, зарубинецької, черняхівської та давньоруської культур, які зберігаються у Товстенському народному музеї. З  історії нашого містечка відомо,що ці землі з першої половини X століття до другої половини XI століття були складовою частиною Київського, а з другої поло­вини XI ст. до кінця XIІ ст. -Галицького князівства.

У 1199р. волинський князь Роман із роду Мстиславичів об'єднав Волинь із Галичиною і став князем великої Галицько-Волинської держави, яка про­існувала до 1340 року, а потім опинилася під вла­дою польських і литовських окупантів.

У західноруському літо­писі розповідається про те, що в Західному Поділлі піс­ля розпаду Галицько-Волинської держави (1340р.) правили союзники королів­ства Польського українсь­ко-литовські князі Корятовичі. Весною 1398 року великий Вітовт захопив землю Подільськую... Це почув князь Федір Корятович, вибіг із Подільської землі до угрів на Закарпаття із своїми кріпаками, зали­шивши столицю Західного Поділля - черлений горо­док (тепер Червоногород Заліщицького району).

Хто ж став після князя Ф.Корятовича старостою земель Черленого городка у 1396р.? Поки що не відо­мо, в літописі про це нема ні слова. Про походи і владу великого литовського князя на Подільській землі в ті часи Михайло Грушевський писав, що "великокняжа власть набуває дуже енер­гійного й зручного поборни­ки в особі Вітовта". Починає­ться погром князів - їх вига­няють з одних волостей, переводять на менші.

Серед багатьох велико­княжих грамот збереглась грамота Олександра Вітовича від 10 серпня 1427 року, в якій повідомляється, що він дарує своєму васа­лові дідичу Бучацькому село Печорну на ріці Дністер у волості Черленого городка, а ЗО вересня цього ж року в цій волості якийсь Іванко Гинкович дістає право бути власником Товстого. Деякий час вважалося, що 1427 рік в історії нашого містечка був першою писе­мною згадкою про Товсте. А кандидат історичних наук Петро Сіреджук у своїх на­рисах з історії Заліщанщини "Першовитоки" знайомить із новознайденим джере­лом у час правління О. Ві­товта про Товсте, що датує­ться 1414 роком.

Отже, Товстому - 590. Як бачимо, в часи окупації нашого краю великим кня­зівством Литовським на По­дільській землі розгорну­лася політична діяльність литовсько-руського князя Олександра, який дипло­матичним шляхом добився незалежності Великого Литовсько-Руського князівст­ва, відокремившись від ко­ролівської Польщі, яку очо­лював тоді король Владислав Ягайло. Всі грамоти, лі­тописи, сказання та інші твори за часів Вітовта за­писані старо-українською мовою, яка й була держав­ною у Великому князівстві Литовському і Руському.

Великі зміни сталися у житті наших предків після смерті князя Вітовта, почи­наючи з 1434 року, коли По­дільська земля Литовсько-Руськогб князівства була за­хоплена у 1434р. польськи­ми окупантами. Польська колонізація знищила нечи­сленну й до того українську шляхту на Поділлі, а дер­жавною мовою стала поль­ська. Полонізовано назви багатьох населених пунктів, річок. Так_; давньоруське містечко Черлений городок став Червонорудом, Товсте - Тлустем, Богородчино -Чортковом і т.д. Трагедія колонізації нашого краю тривала з першої половини XV ст. до першої половини XX століття, хоч у деякій мірі припинено її в час австрій­ської окупації на землях Західного Поділля (1722-1918). У другій половині XX століття у нас на зміну коло­нізації поширювалась совєтами русифікація. На тор­гових площах чи ринках Заліщиків, Товстого, Чорткова, Тернополя, навіть у салонах автобусного, залізничного транспорту звучать російсь­кі пісні. У великих містах України у розмовній мові багато русизмів.

Все це збіднює духовну і національну культуру, інші суспільні важелі українсь­кої народності.

Ярослав Павлик,

 смт.Товсте

 

„Колос”18 грудня 2004р.