Меню сайту
|
2006 рікЇї доля Україною зболена Мільйони українців віддали життя за Україну. Серед них і Олена Теліга - велика патріотка. Жінка, яку Бог наділив красою і талантом, ніжністю і силою. Коричневі вороги обірвали її життя, а радянські ідеологи намагалися замовчати її ім'я. Не вдалось. Олена Теліга вдруге повернулась на свою Батьківщину з відновленням незалежності. У суспільну свідомість повернулось ім'я визначної діячки українського національного руху, блискучої поетеси, пристрасної публіцистки, для якої слова "життя" і "боротьба" були синонімами, а мученицька смерть - доказом нерозривності Слова і Чину. І Шлях Олени Теліги насправд і був помічений сонцем і вітрами. Сонце несе світло, тепло, радість і добро, вітри дарують і зміни, і надії. Мабуть, надія і мрія жили в душі поетеси до останнього подиху. Громада селища зібралася в читальному залі Товстенської бібліотеки, щоб вшанувати світлу пам'ять громадської діячки, члена ОУН, 100-річчю від дня народження якої була присвячена літературна година: "Разом з народом у житті та творчості". У виступах директора загальноосвітньої школи Д. П. Онищука, вчительки - пенсіонерки, і поетеси М. С. Нери, члена братства ОУН-УПА, колишнього політв'язня С. К. Нечипорука, йшла мова про те, що талановита поетеса Олена Теліга своє недовге, сповнене боротьби життя за відродження українського духу, поклала на вівтар слави і служіння Україні. Джерельна чистота, вроджений і духовний аристократизм, по-справжньому великий талант були дороговказом, який не дав їй схибити раз і назавжди з обраного шляху. І коли прийшла остання хвилина, вона без вагання ступила за край безодні в ім'я того, щоб навічно залишилася українська нація. Сьогодні нам варто замислитись над її вічним болем про єдність українського національного руху. "Не треба слів! Най буде тільки діло! Його роби спокійний і суворий", - писала поетеса у вірші ''Сучасникам". Це нам як наказ в час розбудови незалежної України, бо її може врятувати новий тип українця, як писала Теліга - що вміє жити і вмирати для своєї нації. Присутні ознайомилися із матеріалами про життєвий і творчий шлях ювілярки, представленими на книжковій виставці "Поетка вогняних меж". У виконанні Неоніли Гайдюк звучали прекрасні поезії О. Теліги: "Сучасникам", "Безсмертне", Лист", "Засудженим", "Життя", "Напередодні" та ін. Хай же сьогоднішнє пошанування ще більше наблизить нас до Олени Теліги - пристрасного патріота - борця за національну державність. Марія ПАШКЕВИЧ, завідуючаТовстенською бібліотекою – філією „Колос” 5 серпня 2006р. Крути – символ національної
честі Громада селища Товстого
зібралася і в читальному залі бібліотеки, щоб вшанувати
пам'ять героїв студентського куреня Січових Стрільців, які далекого 1918 р. на станції Крути боронили Київ від навали російських більшовиків. 88-й річниці їх геройської честі і була присвячена історична година:
«Крути - болюча рана України». У вступному слові
завідуюча Товстенською бібліотекою-філією зауважила, що бій під Крутами увійшов в нашу історію, як символ
офірності, мучеництва і героїзму. 29 січня - День скорботи України. Березневе
українське сонце пестило вкриті червоною
китайкою домовини - то українська столиця ховала перших своїх безстрашних Героїв, тих, які гордо, за лицарським козацьким звичаєм, душу й тіло поклали за незалежність, за самостійність, за волю України. І струменіли щирі сльози на сиву бороду першого Голови Української держави М.Ґрушевського, коли він тремтячим голосом говорив: «Стримайте ваші сльози,
ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них
вдячну пам'ять на віки вічні. Славна смерть
за Україну». Зворушливе прощальне
слово виголосила письменниця Л.Старицька
- Черняхівська. У своїх виступах селищний
голова Л. В. Дранц, С. К. Нечипорук, М. Г. Скочинська, С. В. Задорожний, П. Д. Тракало, Б. І. Гуртик, В. П. Савчук говорили про те, що славні сини
України полягли за краще майбутнє
своєї Вітчизни, а отже і за нас. Адже
всі ми є невід'ємною часточкою великого
багатостраждального і героїчного українського народу. Власні поезії, присвячені героям Крутів, читала М. С. Нера. Всі її вірші пронизані болем, тривогою і хвилюванням за долю нашої неньки-України, за її народ. Присутні ознайомилися із книгами, представленими на книжковій виставці: «Слава про них не вмре, не поляже». Марія ПАШКЕВИЧ завідуюча Товстенською бібліотекою-філією „Колос” 4 лютого 2006р. Послідовниця Прометея Кожним словом, кожним променем думки живе в душі і нашого
народу людина, ім'я якій -
Леся Українка. 135-й річниці від дня народження славної дочки нашого народу була присвячена літературна
година "Україно, плачу слізьми за тобою!", яку Товстенська бібліотека-філія організувала і провела
спільно з громадою селища, музичною школою,
активними читачами бібліотеки. Обравши зброєю слово, поетеса стала
титаном духу, істинною дочкою Прометея, що залишалася і до останніх днів свого життя незламною і нескореною у виборюванні кращої долі для людей і рідної батьківщини. Велике добре щире серце мала Леся Українка. Вона любила
Україну, жила Україною, і боролась за Україну. Вірність рідній Вітчизні,
любов до неї виявилася і в доборі для
себе літературного імені - Українка, яким уперше підписала вірш
"Конвалія", який був опублікований у листопаді 1884 року в галицькому журналі "Зоря". Про життєвий
і творчий шлях всесвітньо
відомої поетеси розповіла присутнім завідуюча бібліотекою М. ҐІ. Пашкевич. Цікавими були розповіді вчительки рідної літератури Г. М. Грищук, активного читача бібліотеки С. К. Нечипорука. Звучали прекрасні Лесині поезії у виконанні Ольги Бензар, Неоніли Гайдюк. Славній дочці свого народу були присвячені виступи викладачів і учнів музичної школи О. М. Буця,
Л. І. Буць, О. І. Бобика, І. Шегди, М. Пастернака,
В. Шельвійко, В. Шельвійко. Присутні
ознайомилися із книгами, представленими на книжковій виставці "Хотіла б я
піснею стати". Марія Пашкевич, завідуюча Товстенською бібліотекою – філією „Колос” 11 березня 2006р. У пошуках джерел роду і
народу Товсте... Невеличке містечко на північній межі нашого району, що привільно розкинулось на перехрестях важливих транспортних магістралей. Ошатні будинки в пишних садах і барвистих квітниках, сучасні магазини і бари, відомий на всю округу колоритний, гамірний ринок, річка - потічок Дупла, за висловом місцевого поета, "маленька річечка великого народу" -так виглядає наше селище тепер. А яким воно було в минулому? Доступні нам історичні хроніки твердять, що Товстому трохи більше, як 590 років. А за переказами воно значно давніше, адже ще в XIII ст. воєвода В'ячеслав Товстий за добру службу отримав від князя Романа Галицького великий обшир землі південніше Теребовлі і заклав тут місто, назване на його честь. Але тут, де зараз стоїть Товсте, і у прадавні часи існувало поселення наших предків, які в безперервній боротьбі з численними ворогами відстоювали своє право жити в цій зручній, благодатній місцині. Товсте... Не на кожній мапі його віднайдеш, а важить воно для багатьох людей більше, аніж будь-який, навіть дуже славний мегаполіс. Як, приміром, для Дугласа Хайка. Працюючи довгі роки адміністратором ООН, Д. Хайк мав можливість проживати в Німеччині, Швейцарії, Таїланді, працювати в Африці... Таких, як він, називають громадянами світу. Але серце його належить Україні, хоч і народився, виріс та здобув фах біолога в Канаді. Щороку він відвідує край, в якому впродовж століть нуртують його родові джерела. Звідси понад сто років тому в пошуках кращої долі виїхав за океан його прадід Петро Хайко. Д. Хайк (так на англійський манер звучить дане йому в спадок українське прізвище) з юних літ зацікавився історією свого родоводу. Кожного разу, приїжджаючи в Україну, він пильно досліджував архіви, церковні книги, подовгу розмовляв із старожилами, які так багато бачили і чули на своєму віку. Врешті - решт йому вдалося скласти розлогу генеалогічну схему працьовитого й чесного роду Хайків. Але на цьому цей
невгамовний чоловік не заспокоївся. Тепер він вже захотів осягнути ширші горизонти: його
зацікавила історія Товстого. Чимало Дуглас Хайк довідався із експозицій місцевого
музею, зокрема, з книги його директора Я. Павлика "Історія Товстого". Виникла ідея створити власну інтерпретацію багатостолітнього розвою селища. У висліді наполегливої праці була написана і надрукована англійською мовою доволі об'ємна, ілюстративна книга "Товсте". Для її популяризації Д. Хайк відкрив сайт в Інтернеті, і тепер мільйони й
мільйони людей з усіх куточків земної кулі
знатимуть про наше селище. Недавно Дуглас презентував свою працю перед учителями та учнями Товстенської школи. Він почув багато теплих щирих слів від директора школи О. Р. Матевощук, краєзнавця Я. О. Павлика, вчителя англійської мови Н. В. Курилюк та інших, а учні вітали його бурхливими оплесками. Про що пише Д. Хайк? Якщо узагальнити, то можна сказати, що він переповідає історію Товстого на фоні історичного розвитку України. Дуглас органічно поєднує літопис селища з розповідями про Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Хотин, Карпати тощо. Таким чином, Д. Хайк за якихось 5 - 6 років виріс з дослідника свого роду до історика, якого цікавить вся наша Батьківщина. А щодо Товстого, то, здається, що він не пропустив жодних значущих подій, які тут відбувалися з незапам'ятних часів аж до сьогодні. Він з гордістю пише, що в Товстому наприкінці XVI ст. проживав батько Богдана Хмельницького. Тішиться тим, що волелюбні товстенці в другій половині XVI ст. вбили турецького пашу. Нагадує, що тут на початку XX ст. гастролював славетний театр М. Садовського. Та й про чужинців, які на деякий час пов'язували свою долю із краєм його предків, не забуває. Зокрема, він інформує, що в Товстому колись проживав засновник хасидизму Баал-Шем-Тов (Бешт) і що в роки Першої світової війни тут квартирував рідний брат російського їмператора Миколи II великий князь Михайло. Д. Хайк ретельно
аналізує соціальний і релігійний стан наших земляків. Коли захочете довідатися, скільки колись у Товстому працювало,
скажімо,
лікарів, юристів, ковалів, кушнарів,
гендлярів або скільки людей тут сповідувало греко - чи римо-католицьку віру.
Д. Хайк на сторінках своєї книги, як,
зрештою, і на сайті в Інтернеті дасть
вам вичерпну відповідь. Його сайт WWW.tovste.info До речі, йому вдалося встановити такий, на перший погляд, незначний факт, що за польського панування у Товстому функціонувало аж чотири готелі. Зараз тут один такого типу заклад, де і зупинився Д. Хайк цієї осені, коли знову приїхав до нас. Однак це його постій тимчасовий, бо він купив обійстя з хатою, що належали колись родині Хайків. Щодня щось майструє там, ремонтує, а руки в нього воістину золоті. Все йде до того, що незабаром Товсте поповниться ще одним мешканцем. Д. Хайк хоче бачити історію рідного краю власними очима. Данило ОНИЩУК, заступник директора Товстенської
школи „Колос”
4 листопада 2006р. |
Пошук
Архів записів
|