22 травня українство, як і всі люди, що цікавляться нашою  самобутньою культурою та історією, відзначили важливу  для всієї нації дату – 160-ту річницю перепоховання Т.Г. Шевченка на Чернечій горі в Каневі.

Тарас Шевченко  прожив  рівно 47 років. Народився 9 березня 1814 р. і помер 10 березня  1861 р. Оглянемо ж його прожитий  шлях: 24 роки – в кріпосному рабстві, 10 літ – волі, радостей життя і високої творчості, 11 років невимовно тяжкої солдатської муштри, яка геть підірвала його здоров'я, нарешті, три роки доживання в Петербурзі під постійним негласним наглядом жандармів.

Найбільше мріяв Тарас Шевченко  спочити  на  рідній  Україні, а в “Заповіті” говорив  прямо:

«Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій.»

В 1847 році, в своїх творах, він прохав однієї ласки: бути  похованим в рідній землі. 

«Хоча серце замучене,

Поточене горем,

Принести і положити

На Дніпрових горах.»

(«Сон», «Гори мої високії»).

«Холоне  серце, як згадаю,

Що не в Україні поховають.»

(«В неволі тяжко хоча й волі »)

Нажаль  найвидатнішому митцю України не випало померти на рідній землі.  47-річний український поет спочив у Санкт-Петербурзлі. Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня на Смоленському кладовищi на кошти друзів. Там  п’ятдесят вісім днів прах Шевченка і перебував. Лише у квiтнi 1861 року царський уряд нарешті, дозволив перевезти його в Україну.

22 травня о 7-й вечора Шевченка поховали на Чернечій горі (тепер Тарасова), поблизу Канева. Тут, на шпилі гори поховали навіки останки того Велетня, якого «за Україну замучено колись».

21 травня біля пам’ятника Кобзареві у нашому селищі відбулись пам’ятні урочини. Розпочалося громадське віче піснею «Шлях до Тараса» у виконанні Романа Турко. Під мелодію пісні до підніжжя лягли весняні квіти від вдячних юних і дорослих жителів селища. Священники, парохи духовних храмів Товстого о. Ігор Леськів, о. Олексій Паляничко відслужили пам’ятну панахиду і творили спільну молитву.

Ведуча зібрання Галина Заяць запросила до слова бібліотекаря Галину Смутило, яка розповіла про пам’ятну історичну дату. Заслужена працівниця   культури України Ольга Тракало розповіла про пошанування Тараса Шевченка- Кобзаря України і національного генія у нашому рідному містечку з давніх часів і до тепер.

Пам’ять Шевченка вшанували в той день письменники, науковці, автори книг.

Під мелодію пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» Володимир Барна-голова Спілки слов’янських письменників України, уродженець Товстого та науковці Леонід Кравчук-голова Тернопільського крайового відділення Спілки слов’янських письменників України, доктор історичних наук і Тарас Кадобний-секретар Спілки письменників Лемківщини, доцент, кандидат філософських наук, автори поетичних збірок з Товстого Світлана Леськів-заступник директора з виховної роботи Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт Товсте, Ольга Кухта-помічник сімейного лікаря Товстенської АЗПСМ і Ганна Шутурма-авторка книг на духовну тему, Ганна Рибцуник-вчитель української мови та літератури загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с.Садки, Петро Дараманчук-триразовий дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», автор відомих в Україні та за її межами творів, удостоїлись права висадити саджанець верби, вирощеної заліщанином Василем Іванишиним біля пам’ятника Тараса Шевченка.

З подячним словом звернулась Уляна Гуменюк-перший заступник селищного голови. Завершилось пам’ятне дійство спільним виконанням Гімну України.