Щоб наша держава жила , багатьом її патріотам прийшлося пожертвувати своїм життям. І надто вражає, коли на таку абсолютну самопожертву йдуть молоді люди, які заледве тільки почали здійснювати свій життєвий шлях.

     Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть під залізничною станцією Крути молодих захисників Української Держави.

     29 січня 1918 року на підступах до Києва, під станцією Крути, зустрілися в пекельному бою українські підрозділи Центральної Ради та більшовицькі війська, які йшли з Росії.

     Проти 300 українських юнкерів, студентів та гімназистів виступало понад 4 тис. червоних радянських вояків на чолі з Михайлом Муравйовим

27 студентів та гімназистів, які охороняли станцію, опинилися в полоні.   

     Наступного дня їх побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів , Учень 7-го класу Григорій Пипський , заспівав “Ще не вмерла Україна .." і його підтримали інші полонені.  

     Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

    Через декілька днів місцеві селяни вночі позабирали тіла хлопців із поля й поховали у сусідньому селі.

     Перепоховання загиблих у бою під Крутами відбулося 19 березня 1918 року У Києві на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.. Ховали велично… Так постала друга, крім Тарасової, свята могила над Дніпром.

      Ніхто не поставить під сумнів високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи.

     У бібліотеці-філії с.Лисівці оформлено викладку літератури "Трагедія.Подвиг.Пам'ять"