«Все, що мав, він віддав

Для одної ідеї!

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї…»

Іван Франко

Саме ці слова можемо сказати про славетного уродженця Товстого - патріота України, громадського діяча української діаспори, редактора і ведучого радіопередач «Українська вечірня трибуна», мецената Лева Дмитровича Боднара.

Народився він 11 липня 1921 року у містечку Товсте Заліщицького району. Його батько до Першої Світової війни служив старшиною австрійської армії, а під час польської окупації працював урядником  у місцевому суді. Мама, родом міщанка, вийшла заміж за його батька, який був вдівцем із трьома дітьми. Брати і сестра по батькові померли у відносно молодому віці.  В 1934 році помер батько  Лева Боднара. Родина жила бідно, але мама  спромоглася відправити хлопця до ґімназії. Допомагав сім’ї Лева Боднара священник о. Антін Навольський, який багато зробив для того, щоб хлопця прийняли в Інститут отців Василіян у Бучачі, де він навчався 2 роки , а далі була  “Рідна Школа” імені Маркіяна Шашкевича  в Чорткові. 15 травня 1939 року закінчив дворічний гуманістичний ліцей  і здав, як тоді називали, «Велику Матуру».

Після навчання,  працював  недовго в українському Союзі кооперавтив в Товстому. 17 вересня  1939 року  застав його прихід большевиків.  Тільки  Боже проведіння врятувало його від арешту і Сибірупід час окупації Галичини.

У роки німецької окупації Лев Боднарспочатку студіював на медичному факультеті, а згодом перйшов на  агрономний факультет при Львівській політехніці, яку закінчив з початковим дипломом у 1944 році.

4 березня 1944 рокувостаннє побував у рідному Товстому молодий юнак вже 17 липня 1944 року, у віці 23 роки, за допомогою спеціальних документів студента йому  вдалося виїхати зі Львова до Кракова, а відтак до Відня. У Відні працював кондуктором в трамвайному транспорті, займався перевіркою молока  в австрійських господарствах.

З наближенням радянських військ до Відня, у березні 1945 року, Лев Боднар вирушив в дорогу на захід. Через п’яти місяців добрався до  баварського міста Пассав, яке напередодні Великодніх свят зайняли американські війська. Тут він зустрів родини односельчан:  Рослицьких, Савицьких та Ванджурів –із Товстого, які приїхали сюди з України. Ходили чутки, що це місто має зайняти червона армія,тому всі подалися за 30 км. на  захід до містечка Фірстенцель, де дістали запевнення від американської влади, що містечко не буде окуповане.

Восени 1945 року Лев Боднар переїхав до Мюнхену, де вже діяв Український комітет, переважно зоорганізованихз політв’язнів німецьких коцентраційних таборів,  і була створена Студенська громада. У  Мюнхені закінчує агронономічні студії. Активно включається в українське громадське життя. Деякий час працював в газеті “Українська Трибуна“ яка була речником ОУН. До неї Левко вступив після закінчення гімназії ще в Україні.

У червні 1949 року, Лев Боднар виїхав до Америки у Чикаґо, де прожив решту свого життя. Спочаткувін  працював фізично, а відтак  - у кількох інженерних фірмах.

24 вересня 1950 року Лев Боднар одружився з Богданною  Стадник з Львівщини, з якою познайомився ще  у Відні. Вони виховали трьох дітей -  Богдан – має ступінь доктора  з електронних наук, а Мирон і Уляна стали лікарями.

З приїздом до ЧикаґоЛ. Боднар активно включився в громадське життя. У вересні 1949 року він був одним із ініціяторів створення Осередку СУМ ім. Миколи Павлушкова і став його першим головою. Згодом, разом з однодумцями  створили  всегромадську політичну організацію, яка була речником ОУН, а також “Організацію Оборони Чотирьох Свобід України”, був  кількаразово головою її чикаґського Відділу. Його громадській праці були 30 років місто головою  Відділу УККА в Чикаґо, 13 років головування в Батьківському комітетові Суботньої Українознавчої школи при парафії святого Йосифа,  10 років Лев Боднар був членом дирекції банку “Певність,  довгі роки член парафіяльної ради парафії святих  Володимира й Ольги,  16 років був керівником та диктором радіомовлення “Українська Вечірна Трибуна”. У радіопередачах  висвітлював новини про життя української громади в Америці. Співпереживаючи за долю України та своїх краян часто організовував грошові збірки на видання і передплату газети «Шлях Перемоги», книг, будівництво церков, музеїв, книгарень.

Добродійник Лев Боднар матеріально підтримував будівництво і реконструкцію церкви Архистратига Михаїла у  Товстому, дарував книги до музею і бібліотек.

Цінним його дарунком для нашої бібліотеки є книга з цікавими краєзнавчими відомостями Мирослава Харкевича «Я вас не забув: спомини 1935-1945» видана в Нью-Йорку в 1997 році. Автор був другом  і постійним співпрацівником, коментатором популярної радіогодини «Українська Вечірня Трибуна».

Помер Лев Боднар 24 серпня 2008 року. Похований на цвинтарі у передмісті Чикаго, США.

У рідному Товстому навічно залишилася пам'ять про добрі справи Лева Боднара – мецената, полум’яного патріота України і організатора української діаспори в Америці, редактораі ведучого україномовних передач.